...Над морем тут матрос вмирав,
Скосила куля безголоса...
Стара розколота гора
Навіки прийняла матроса...

А мати, мати? Хто вона?!
Кого в колонах виглядає?
Чому у косах сивина?...
А про здоров'я хто спитає?...

Шеренги йдуть... Це чий онук
Іде з матросами в колоні?
І кроків стук, і серця стук...
І краплі сліз - морські, солоні...

Навкруг хвилююче "Ура",
Мов грім, над площею лунає,
Де і сьогодні адмірал
Парад з постаменту приймає.