Вечірні сутінки лягли на місто, Дихнуло прохолодою із гір, Вогнів заграло золоте намисто, Озвавсь дитячим шумом кожен двір. В Гагарінському парку, де Салгір Сокоче, - голоси дівочі, чисті. На лавах пари мовчазні, врочисті - Кохання найлюбіш під зором зір. А там, у центрі, Пушкінська тече, Бурхливо, гомінливо, гаряче, І в скверах тісно від мрійливих пар. Коротка мить вечірня до півночі, І вулиці пустіють неохоче: П'є місто прохолоду, мов нектар.
|