Боже мій, скільки простору —
Ледве колишеться море,
Теплая хвиля ласкає
Берег самотній тихенько,
Небо ясніє прозоре,
Думка моя розцвітає,
В далечі ж море і море!..
Сніг укриває верхів’я,
Сяє, мов кращі алмази;
В долах смереки журливі
Мліють у золоті сонця;
Парк оживає відразу —
Віта хита полохливі...
Тиша навколо,
Наче весна,
Сонце й хвилина
Ніжна, ясна,
Лине, мина...
І в ній —
Гра мрій
І спів
Гаїв...
| 
| 
