І
Біжить шосе. Прозорим фіолетом
Закам’янілі хвилі дальніх гір
Укрили паділ, де шумить Салгір,
І спить село з похилим мінаретом.

Черешні над камінним парапетом,
У білій куряві заїжджий двір,
А в небі, переймаючи простір,
Піднісся Чатир-Даг двійним наметом.

Безсилі перед ним падуть горби:
На ржаві буки, на густі граби
Наліг він полониною німою;

І тільки вітер та ставний вівчар
Обходить там побожною модою
Богам висот поставлений вівтар.

                         II
Богам висот — перелетам-громам,
Землі родючої живущим сокам,
Безмовним хмарам, гомінким потоках
І легкокрилим в небі шулякам —

Ти, Еклезі, наш найсвятіший храм!
Під сонцем Криму, під сліпучим оком,
П’янке вино біжить жертовним током
І від багать синіє фіміам.

Тут на тобі степів холодний подих
Побившися, лягає в синіх водах,
Щоб голий камінь запліднитись міг.

І перевалів велетенські брами
Здіймаються, немов щедроти ріг,
І в діл рясними сиплються дарами.