Л. А. К.

Бриніть і лийтеся, джерела ніжні Качі,
Дзвеніть каскадами співучого срібла
З-під скелі сірої, що мохом поросла, —
На села, у сади, між вапняки гарячі.

Минули Бабуган і з ним круги вірлячі,
За нами вже річна і росяна яйла —
І враз нова краса з’явилась, процвіла:
Ліс причарований, як озеро стояче.

Поважно гомонить зелена бучина,
Сміються струмені і будиться луна,
А битий шлях заліг, мов велетенський полоз,

І в щедрій поводі кольорів, фарб, речей
Горує над усім високотонний голос
Та ясна прямота допитливих очей.