Вже світ. З постелі встав я. Санаторій
Ще спить кругом. Лиш смарагдовий сад
Пташок збудив, що снів своїх, історій
Ніяк не ущебечуть. Ранку рад,

Садовник кишку тягне: він струмками
Між листям шумко шелестить.
Гора Ай-Петрі рожевіє. Ніжні плями
Й на сході теж, — проміння б’є. Пора!

І я до моря йду. І мов неволюсь —
Затримуюсь. Бо щось в мені дзвенить
Ще звечора! А що — чолом начолюсь —

Не знаю й сам. Аж тут вгорі умить
Аероплан. Вгадав! Це ж наші полюс
Перелетіли! Полюс! Сонце! Жить!